Ремонт сантехніки своїми руками

Сантехнічні роботи завжди стоять окремим етапом при будь-якому виді ремонту. Їм дуже важливо приділити багато уваги, так як від того, яке сантехнічне обладнання було вибрано, і чи правильно воно було змонтовано, залежить не тільки рівень гігієни і комфорту мешканців, але також стан їх здоров’я. До того ж, неправильний монтаж може призвести до позачергових фінансових і трудових втрат. А грамотно встановивши сантехніку, ви помітите, скільки задоволення вона приносить і очам, і організму.

Ремонт сантехніки може бути локальним, необхідним при черговій поломці, і масштабним, рекомендований період проведення якого – 20-25 років. Під час масштабних робіт змінюють всю сантехніку. Цей термін означає максимальний період експлуатації металевих труб. Краще таке обладнання замінити металопластиковим, пластиковим, мідним або поліетиленовим.

Першим етапом сантехнічних робіт в ідеалі повинна бути розводка трубопроводу по всіх кімнатах. Можна одночасно поміняти каналізаційні труби. Труби, укладені під підлогою або в стінах, повинні бути ізольовані ПВХ-ізоляцією у вигляді гофрованої труби. Це потрібно робити, з метою уберегти підлогу і стіни від руйнувань, викликаних скупченням конденсату і термічним розширенням труби. Також ізоляція охороняє саму трубу від пошкоджень механічного характеру.

 

Під час заміни опалювальних труб краще не змінювати ні їх нахил, ні їх розташування в квартирі, якщо в цьому немає особливої ​​необхідності. У разі перепланування квартири або зміни самого принципу пристрою системи краще попросити поради фахівця, щоб уникнути виникнення повітряних пробок. У багатоквартирному будинку не варто розміщувати стояки каналізації всередині стіни, так як вони завжди повинні знаходитися у вільному доступі. Можна закрити стояки, розташовані в технологічних шахтах, туди ж можна встановити і лічильники води (гарячої й холодної).

Особливо уважно потрібно поставитися до вибору сантехніки. Зокрема, це стосується матеріалу, з якого виконані водопровідні та каналізаційні труби. Зараз найбільш популярними є труби з пластика: вони довговічні і коштують недорого. Їх різновидом є металопластикові труби. Але краще не поміщати їх в стіни або підлогу, так як особливості конструкції їх фітингів припускають, що гумові ущільнення втратять еластичність з плином часу, внаслідок чого спостерігається порушення герметичності всієї системи. Тому потрібно періодично підтягувати з’єднання фітингів.

Іноді при сантехнічних роботах ніяк не обійтися без сталевих оцинкованих труб. Їх краще не наражати на небезпеку гарячого зварювання, так як антикорозійний шар може зруйнуватися, і як наслідок скоротиться термін їх служби.

Мідні труби використовують в опалювальних системах, що працюють автономно і мають спеціальний теплоносій. Але їх не можна встановлювати в водопровід, тому що у воді присутній згубний для них хлор.

Як каналізаційні труби часто використовуються труби з пластика. Їх виробляють також з поліетилену, поліпропілену і полівінілхлориду. У поліетиленових труб товсті стінки, тому вони мають високі характеристики міцності і звукоізоляції. У каналізаційних системах відсутній натиск, тому вимоги до герметичності тут низькі. Труби з’єднують в розтрубах гумовими ущільнювачами, що робить роботи по їх монтажу простими і не трудомісткими.

 

Коли труби змонтовані, настає час для оздоблювальних робіт в місцях, де розташовується сантехнічне обладнання. Слідкуйте за фіксацією розтрубів для можливості подальшої установки сантехніки. Її установка буде проходити простіше, якщо застосовувати м’які гофровані труби і гнучкі з’єднувальні шланги. Якщо запланований монтаж кахельної підлоги, то робити треба це після прокладання труб, але до установки сантехніки, зокрема, унітазу.

По завершенню всіх оздоблювальних робіт можна встановлювати сантехніку. Найчастіше раковину до стіни закріплюють кронштейнами або анкерними болтами, а до водопостачання підключають з’єднувальними шлангами. Ванну встановлюють або на підставку, або на підлогу.

 

Монтаж унітазу представляє найбільшу складність. Його можна закріпити шурупами, вкрученими у вмонтовані в підлогу дюбеля. До того ж ще можна закріпити унітаз до стіни кронштейнами. Їх закріплюють там, де унітаз з’єднується із зливним бачком. Далі до стояка і унітазу під’єднують гофрований патрубок. Воду до бачка підводять перехідним шлангом.

Сантехнічні роботи складні тим, що ще до їх початку, на етапі проектування, потрібно все детально передбачити, аж до місця розташування кожного елемента сантехніки. Послідовність сантехробіт повинна бути чітко визначена. При таких умовах монтаж буде здійснено вірно, і експлуатація доставить лише задоволення.